CREATE YOUR OWN CHRISTMAS | СТВОРИТИ НОВОРІЧНИЙ НАСТРІЙ ВДОМА

Всі ми родом із дитинства, чи не так?.. З того затишного місця, де ще віриться в казки і Діда Мороза, де неспішною зимою мете неймовірна хурделиця і де пахне найсмачнішим маминим печивом з кухні. Ну, хто ж зможе заперечити той факт, що то були найчарівніші моменти нашого життя?!.

Я чітко пам'ятаю той час: ми ще в колишньому старому і невеличкому будинку. Тато завжди мав роботу на вулиці, мама впевнено творила на кухні, а ми з братом з дитячою серйозністю прикрашаємо ялинку... Ох, цей запах свіжоприбраного будинку... Такі чарівні моменти завжди житимуть у моїй голові!

Я обожнюю новорічні та різдвяні свята. Для мене це однозначно найчарівніша пора року, котру я чекаю з нетерпінням чи не повний рік. І хай я далеко вже не дитина, я все ж вірю в казку та диво. 

Нині я намагаюсь створити те дитяче Різдво у власній квартирі, десь далеко від того затишного місця з мрійливого дитинства. Зараз ми не маємо великого розкішного будинку, проте я максимально постаралась створити свій затишний святковий куточок, залишаючи простір максимально світлим та легким.

Тут не вийшло чогось надоригінального, та для всіх зачарований духом новорічних та різдвяних свят, я спробую поділитись секретом створення магії в домі, щоб задовольнити своє внутрішнє дитя! І якщо ви поводили себе добре цього року, то ж давайте заглянемо на мої приготування до різдвяного дива.

РІЗДВЯНА ЯЛИНКА

Новорічне свято завжди починається з ялинки, так як це серце та душа дому в такий святковий сезон. В минулому році ми обрали для свого свята саме штучну ялинку. Виглядала вона непогано та все ж не було того відчуття справжнього свята, як це буває зазвичай (гадаю, що більшість знає, про які саме відчуття я говорю зараз). По правді кажучи, минулого року ми не зовсім встигли придбати живу ялинку, оскільки вже за декілька днів до католицького Різдва (25 грудня) тут, в Баварії, припиняється продаж ялинок чи будь-яких речей, пов'язаних з Різдвом. Вважається, що до такого великого свята кожен повинен бути готовий завчасно. 

В цьому ж році ми вже знаємо практично всі особливі моменти, що стосуються Різдва, тому ялинку ми придбали ще 14-го грудня. Так, знаю, дещо зарано, але це грудень і такий святковий час... Зізнаюсь, зараз хрещу пальчики аби наша різдвяна красуня "достояла" до "нашого" православного Різдва.

Запросто погоджусь з тим фактом, що з живим деревом справитись доволі тяжко, особливо, коли в твоєму домі ще й живе кіт. Та я морально себе підготувала до всіх можливих казусів у цьому плані та й за ради того справжнього святкового духу я готова ходити кожних півдня з віником в руках та повертати звалені іграшки назад на ялинку.

Придбали ми цьогорічну красуню на так званому ялинковому ярмарку або краще сказати, міні-базарчику, який влаштовують спеціально перед новорічними святами практично біля кожного великого маркету. Бачили б ви, як ми довго сперечались, аби обрати ту ялинку, що сподобається нам обом відразу. Ми були схожі на двох дітей, які вперше побачили таку масу ялинок в одному місці. Та наша радість не може зрівнятися зі справжніми емоціями Шеррі при появі ялинки вдома.

ДЕКОР

Справжній декор завжди починається з вибору кольорової схеми. Якщо чесно, ніколи над таким не заморочувалась, та в цьому році довелось купувати всі іграшки та прикраси з нуля, тому питання кольорової гами було відкрите в першу чергу.

Останнім часом я надаю перевагу більш натуральним і світлим віддтінкам у всьому. І мені дуже подобається, як декорують різдвяну ялинку в білих та срібних тонах. Та якось так вийшло, що цьогорічний вибір все ж припав на червоно-золоту гаму в новорічному декорі. Як не крути, але це воістину різдвяні відтінки.

Вибір ялинкових прикрас - це дійсно челендж. Особливо, коли їх занадто багато і очі розбігаються від всієї тієї краси. Та з цього розмаїття краси я обрала прості матові червоні та золі кульки, а також декілька шимерних кульок тих же відтінків. Оби розбавити одноманітність круглих іграшок я ризикнула додати декілька особливих прикрас, які в процесі пошуку найбільш припали до душі мені і Максу, не зважаючи ні на форму, ні на кольорову гаму. Я вирішила, нехай це будуть такі собі символи цьогорічних різдвяних свят.

СВІТЛО

Можливо, це не зовсім видно на фото, та світло - один із найважливіших елементів у моєму декорі. Я вважаю, що саме вогники додають якоїсь особливої магії та затишності дому у цей святковий час, особливо ввечері, коли ми вмощуємось на дивані для перегляду чергового норічного фільму.

В цьому році - це просто біле світло з насиченою теплотою, аби дійсно зігріватись цієї зими.

ДЕТАЛІ

Деталі завжди грають одну із найважливіших ролей у будь-якій сфері. Навіть при декоруванні дому до новорічних свят.

Щоб відчуття свята переповнювало кожного, хто переступає поріг нашої квартири, я вирішила додати різдвяний вінок на вхідні двері, а на ТВ-гарнітур ми поклали вже штучну гірлянду, яка в точності повторює живі мотиви ялинки. Декілька шишок та різнокольорових кульок і це вже зовсім інший вигляд. 

І обовязково памятайте про свічки. Це не обовязково повинні бути ароматичні свічі. Тут головне створення затишку. А найбільш затишніша домівка та, де правильно організоване освітлення (електричне та від свічок).

Найбільш врізається в память - запах. Особливо запах рідного будинку. І це є основною частиною нашої різдвяно-новорічної атмосфери. Наша квартира наповнена запахами мандаринів та яблук, духмяної кориці та ароматної імбирної випічки. (о, так! я випікаю о першій ночі, наступного дня змагаюсь зі страшенним недосипом протягом робочого часу, але я це люблю...крейзі...)

Мені подобається розуміти, що люди вловлюють ці неймовірні аромати з нашого дому. Не розумію істинної причини, але це так якось по-особливому.

Для мене запахи завжди були дуже важливі, особливо запах рідного будинку. Адже саме запахи здатні переносити нас на десятиліття з кожним вдихом. Ось чому важливо створити особливий запах для новорічних свят.

І завжди памятайте, що свято залежить не тільки від декору, але і від Вашого особистого настрою та людей, що оточують Вас.

Ось такі мої приготування дому до новорічних свят. І я б з великою радістю почитала про Ваші приготування до Нового року та Різдва. Не соромтесь поділитись ними зі мною і коментарях нижче! 

З наступаючими святами!

Щиро Ваша, Татка

TRAVEL NOTES: KÖNIGSEE | НА КОРОЛІВСЬКИХ БЕРЕГАХ

Follow my blog with Bloglovin Сидячи у затишній маленькій квартирі, я ніколи не могла подумати, що я далеко не домашня людина. Я виросла в невеличкому селі, де просто неймовірна природа, не полюбити яку було б тяжко навіть при 100% ігноруванні всього оточуючого. Але я й не усвідомлювала, що можна бути закоханим у красу природи по самі вуха.

Та це виявилось більше, ніж можливо! Можливо дізнатись, яке ж насправді на смак відчуття, коли повністю перехоплює дух, коли від побаченого ти просто не можеш знайти підходящих слів, аби описати все, що засіло десь глибоко в душі.

Я, виявляється, обожнюю гори. І, як виявилось, я зрозуміла це далеко не при першій нашій зустрічі. Знадобилось декілька таких побачень, аби повністю усвідомити, що саме надихає твоє серце.

А моя пристрасть - це коли в неймовірній гармонії поєднуються в фантастичну картину велич гір та спокій дзеркального озера. Ось тут і повністю зникає мій словниковий запас і я не можу підібрати достатньо правильних слів, аби описати достовірно всі сторони цієї краси.

Писати про історію походження, виникнення чи ще щось в такому роді - це не про мене. З цим завданням насправді вправно справляється Вікіпедія. А от спробувати описати враження та показати декілька відзнятих кадрів я все ж таки спробую.

Отже, уявіть собі ситуацію: звичайний вихідний день, чудова погода і шалене бажання десь втікти так і проситься на волю. В таких випадках ні я, ні мій чоловік довго не вагаємось, а просто кидаємо фотоапарат в рюкзак і швидко в авто до першого можливого і поки ще не відвіданого пункту призначення. Зізнатись чесно - це кайф, коли є така можливість відвідувати все більше нових місць. 

Пунктом призначення цього разу було найглибше озеро Баварії - Кьонігзее (українькою - Королівське озеро). Хоча, як виявилось пізніше, назва даного озера аж ніяк не пов'язана з королями чи королівствами. Саме в історичних джерелах вказано, що озеро було названо на честь Святого Варфоломея, покровителя альпійських фермерів. Як на мене, трохи не логічно, проте - з історією не сперечаються...тим більше - баварською 😊

Почати свою подорож неймовірним озером може кожен, прибувши в місто Шьонау-ам-Кьонігзее. Маленька ремарка: саме в цьому містечку, а якщо бути точніше, то високо в горах, знаходиться славнозвісне Орлине Гніздо (Kehlsteinhaus) або іншими словами просто дача Гітлера. Не багато не мало, але такий собі "чайний" будиночок побудований на висоті 1834м над рівнем моря. В мене, якщо чесно, вже паморочиться голова...

Але сьогодні - про Кьонігзее. На причалі, як завжди, потрібно купити білет на човен, вартість якого на повну поїздку і назад складає приблизно 18Є на людину. Після того, потрібно, власне, дочекатись своєї черги та вмоститись зручніше на човні, адже подорож триває більше 20 хвилин. 

Дуже цікавий факт, що з 1909 року по Кьонігзее плавають тільки на електромоторних човнах з ціллю ненашкодити чистоті води. Як на мене, це один із доволі привабливих "гачків", що чіпляють сучасного туриста. В цьому житті варто спробувати все - навіть плавати на електромоторних човнах. 😊

Крім того, якщо ви самі вправно справляєтесь з човником "на двох" з веслами - ласкаво просимо! Берете в оренду одного такого красеня і ваша подорож набуває ще кращого забарвлення.

Але повернемось до "електричних" човнів. Якщо подивитись на карту вище, то можна наглядніше зрозуміти, як проходить екскурсія.

Подорож починається з верхівки карти - Abfahrt der Boote. Людей було доволі багато, але згодом я зрозуміла, що на причалі був лише початок.

Пропливши третину шляху, човен зупиняється десь неподалік найглибшої точки озера та скелі Kesselwand, що дійно нагадує рівну стіну. Спочатку тебе охоплює дещо незрозуміле відчуття: ти ніби щасливий, бо навколо просто неймовірна краса гір і дзеркальна вода, що від великої глибини здається насиченого смарагдового кольору. Та коли ти усвідомлюєш, що ти стоїш посеред озера і під тобою глибина приблизно в 200 метрів, мимоволі починає закрадатися підступний страх і трішечки паніки.

Але! Для чого ж насправді роблять цю зупинку, так це для музичного ехо. Музикант з трубою стає майже на виході з корабля аби заграти мелодію. І за рахунок тамтешнього каньйону заграна мелодія повторюється декілька разів, по мірі віддаляючись від початкової точки. На перший погляд це може здатися непримітною дрібницею. Та насправді, такі дрібниці і формують загальне враження від побаченого.

Наступна зупинка - Римсько-католицька паломницька церква Св. Варфоломея. Тут кожен може прогулятися вздовж берега озера, побродити по прохолодній воді, що власне я і зробила, або ж взагалі влаштувати собі міні-причал та скупнутись в "королівських" водах Баварії. Але це не єдині забави на даній зупинці. Тут також є традиційний баварський ресторанчик, де можна поласувати ковбасками та пивом, а також спробувати смачну рибку й інші місцеві делікатеси. Обов'язково потрібно заглянути до головного визначного місця Кьонігзее, а саме до церкви Св. Варфоломея.

Є ще один доволі цікавий історичний факт про цю природну місцину. Насправді вода в Кьонігзее дуже холодна і небагата на поживні речовини, і вона населена лише невеликою кількістю видів риб, головним чином лососевим, але також Lota lota, європейськими окунями (Perca fluviatilis), євразійськими видами (Phonxinus phonxinus), європейськими бичками (Cottus gobio) та північними щуками (Esox lucius).

І тут в 1976 році був схоплений справжній зразок монстра риби. Ця гігантова форель мала довжину 1,25 м, об'єм 80 см і неймовірну вагу 27,5 кг. Це навіть трохи важче, ніж світовий рекорд для північної щуки вагою 25 кг. Саме скелет цієї величезної форелі зараз виставляється в ресторані у Свято-Бартоломе біля знаменитої церкви з такою ж назвою, яка розташована на базі Вітзмана. Щоб побачити трошки більше і детальніше цю рибинку натисніть тут.

Писати про красу місцевих гір можна вічно і без упину, але ми продовжуємо нашу подорож. І тут є два варіанти: перший, дочекатись чергового човна і допливти до станції Саллет, та другий, якщо ви завчасно спланували свою подорож та озброїлись зручним спортивним взуттям і тростиною для прогулянок горами, можна здійснити пішу ходу дикими стежками. Нас дуже приваблював другий варіант, та за браком часу і спортивного взуття ми все-таки дочекались наступного човна і дістались місця призначення, де нас чекало ще одне озеро - Оберзее (Obersee). 

І це, скажу я вам, справжня знахідка, яку варто побачити хоч раз в своєму житті. Тут я особливо вдаватись в подробиці не стану. Пропоную просто переглянути декілька знімків, що я встигла тоді зробити. Думаю, з фото буде зрозуміло, чому я й досі в такому захваті від тієї поїздки.

Як бувалий турист, що вчиться на своїх помилках, я б хотіла дати декілька порад, аби ваша подорож була ще більш вражаючою і пройшла з комфортом.

Отже, мої 7 з половиною порад для вдалої поїздки на Кьонігзее:

1) Обирайте для себе найзручніше взуття. Найкращим варіантом будуть легкі кросівки.  З ними ви зможете пересуватись швидше і ноги будуть не такі втомлені після завершення подорожі.

2) Завжди пам'ятайте, що баварці - дуже ранні люди: вони починають свій день до 6 ранку і так само рано його завершують. Тому останній човен зі станції Саллет відбуває о 18:10. Якщо не встигнете, можливо, доведеться приєднатися до альпійських корівок.

3) Туристів тут дуже і дуже багато! Тому плануйте свою мандрівку завчасно і зі значним запасом часу на все, якщо ви хочете встигнути скрізь і побачити максимально багато за один раз.

4) Візьміть з собою все для купання (якщо подорожуєте літом). Коли ж ще випаде така нагода скупнутись в королівських водах найглибшого озера Баварії?

5) Не забувайте про фотоапарат - навіть байдужа до цього людина захоче знімати ті красоти. Повірте, це правда.

6) Візьміть з собою термос з чаєм і сплануйте свій час так, аби встигнути випити свій чай на березі Оберзее. Це не зрівняється ні з одним рестораном. Тим більше там є спеціально для цього відведені місця.

7) Залиште лишні три євро спеціально для того, аби купити там підсвічник з великого кристалу солі. Нічого особилового, та такий підсвічник тепер хочуть лизнути всі наші гості. 😁

7 з половиною) не випускайте деталі - інколи вони варті більшого, ніж вся поїздка загалом!

Гарної вам подорожі, друзі! А ми зустрінемось дуже скоро, в наступному моєму

дописі!

Щиро ваша,
Татка.

"PAST" BIRTHDAY GIRL | ЛИСТ З МИНУЛОГО

Двадцять сім! 27! Ну, привіт, моя чергова вершина.

Як дивно, але ця дата зовсім не вводить мене в остовбеніння чи якусь безпідставну паніку. 

Більше того, це число дає мені дещо дивне почуття особистого комфорту. 

Кожного року мені здається, що я трохи більше знаю про себе і не важливо куди веде мене кожен наступний рік. Я впевнена, все буде добре!

Я досить добре памятаю, наскільки болісно я дивилась на ситуацію ще 5 років тому. На скільки я намагалась дбати про те, що про мене подумають інші. 

Та я знаю, зараз навіть для тих, хто старанно намагається зруйнувати мій звичайний день чи, що більше, моє власне ставлення до себе самої, це занадто важко зробити.

Бути молодою дівчиною занадто тяжко - моє особисте спостереження за останній час. Всі найдрібніші речі мають чомусь надвелике значення, більшість друзів можуть в один момент виявитись зовсім іншими людьми і вже давно не друзями насправді, а тільки в твоїй голові,  - це все тільки малесенький список можливих життєвих ситуацій, що мимоволі просто підкошують і з часом збивають з ніг.

Але тепер я знаю точно, що це були лише життєві уроки, що просто готують нас до реального життя. Тяжко зрозуміти, але тільки тоді ти починаєш усвідомлювати наскільки далеко ти зайшов, коли на якийсь момент повертаєшся до слідів, які ти залишиш після себе.

Та що можуть значити всього двадцять сім років в порівнянні з тим досвідом, що ніни за твоїми плечима. Починання та поразки, відкриття  й розчарування, мотивація й апатія - все, що завгодно може стати на твоєму шляху. 

Та як би там не було, ти - сам коваль свого щастя! 

Якби в мене була можливість дати самій собі пораду на майбутнє, я б точно сказала собі, що я набагато сильніша, ніж я собі уявляю. Варто просто не опускати рук, адже бажане завжди за крок від тебе! І кожного разу, коли тобі здається, що сили вже на грані і йти, здавалося б, вже немає куди і немає можливості, просто продовжуй йти і ні в якому разі не зупиняйся!