CREATE YOUR OWN CHRISTMAS | СТВОРИТИ НОВОРІЧНИЙ НАСТРІЙ ВДОМА

Всі ми родом із дитинства, чи не так?.. З того затишного місця, де ще віриться в казки і Діда Мороза, де неспішною зимою мете неймовірна хурделиця і де пахне найсмачнішим маминим печивом з кухні. Ну, хто ж зможе заперечити той факт, що то були найчарівніші моменти нашого життя?!.

Я чітко пам'ятаю той час: ми ще в колишньому старому і невеличкому будинку. Тато завжди мав роботу на вулиці, мама впевнено творила на кухні, а ми з братом з дитячою серйозністю прикрашаємо ялинку... Ох, цей запах свіжоприбраного будинку... Такі чарівні моменти завжди житимуть у моїй голові!

Я обожнюю новорічні та різдвяні свята. Для мене це однозначно найчарівніша пора року, котру я чекаю з нетерпінням чи не повний рік. І хай я далеко вже не дитина, я все ж вірю в казку та диво. 

Нині я намагаюсь створити те дитяче Різдво у власній квартирі, десь далеко від того затишного місця з мрійливого дитинства. Зараз ми не маємо великого розкішного будинку, проте я максимально постаралась створити свій затишний святковий куточок, залишаючи простір максимально світлим та легким.

Тут не вийшло чогось надоригінального, та для всіх зачарований духом новорічних та різдвяних свят, я спробую поділитись секретом створення магії в домі, щоб задовольнити своє внутрішнє дитя! І якщо ви поводили себе добре цього року, то ж давайте заглянемо на мої приготування до різдвяного дива.

РІЗДВЯНА ЯЛИНКА

Новорічне свято завжди починається з ялинки, так як це серце та душа дому в такий святковий сезон. В минулому році ми обрали для свого свята саме штучну ялинку. Виглядала вона непогано та все ж не було того відчуття справжнього свята, як це буває зазвичай (гадаю, що більшість знає, про які саме відчуття я говорю зараз). По правді кажучи, минулого року ми не зовсім встигли придбати живу ялинку, оскільки вже за декілька днів до католицького Різдва (25 грудня) тут, в Баварії, припиняється продаж ялинок чи будь-яких речей, пов'язаних з Різдвом. Вважається, що до такого великого свята кожен повинен бути готовий завчасно. 

В цьому ж році ми вже знаємо практично всі особливі моменти, що стосуються Різдва, тому ялинку ми придбали ще 14-го грудня. Так, знаю, дещо зарано, але це грудень і такий святковий час... Зізнаюсь, зараз хрещу пальчики аби наша різдвяна красуня "достояла" до "нашого" православного Різдва.

Запросто погоджусь з тим фактом, що з живим деревом справитись доволі тяжко, особливо, коли в твоєму домі ще й живе кіт. Та я морально себе підготувала до всіх можливих казусів у цьому плані та й за ради того справжнього святкового духу я готова ходити кожних півдня з віником в руках та повертати звалені іграшки назад на ялинку.

Придбали ми цьогорічну красуню на так званому ялинковому ярмарку або краще сказати, міні-базарчику, який влаштовують спеціально перед новорічними святами практично біля кожного великого маркету. Бачили б ви, як ми довго сперечались, аби обрати ту ялинку, що сподобається нам обом відразу. Ми були схожі на двох дітей, які вперше побачили таку масу ялинок в одному місці. Та наша радість не може зрівнятися зі справжніми емоціями Шеррі при появі ялинки вдома.

ДЕКОР

Справжній декор завжди починається з вибору кольорової схеми. Якщо чесно, ніколи над таким не заморочувалась, та в цьому році довелось купувати всі іграшки та прикраси з нуля, тому питання кольорової гами було відкрите в першу чергу.

Останнім часом я надаю перевагу більш натуральним і світлим віддтінкам у всьому. І мені дуже подобається, як декорують різдвяну ялинку в білих та срібних тонах. Та якось так вийшло, що цьогорічний вибір все ж припав на червоно-золоту гаму в новорічному декорі. Як не крути, але це воістину різдвяні відтінки.

Вибір ялинкових прикрас - це дійсно челендж. Особливо, коли їх занадто багато і очі розбігаються від всієї тієї краси. Та з цього розмаїття краси я обрала прості матові червоні та золі кульки, а також декілька шимерних кульок тих же відтінків. Оби розбавити одноманітність круглих іграшок я ризикнула додати декілька особливих прикрас, які в процесі пошуку найбільш припали до душі мені і Максу, не зважаючи ні на форму, ні на кольорову гаму. Я вирішила, нехай це будуть такі собі символи цьогорічних різдвяних свят.

СВІТЛО

Можливо, це не зовсім видно на фото, та світло - один із найважливіших елементів у моєму декорі. Я вважаю, що саме вогники додають якоїсь особливої магії та затишності дому у цей святковий час, особливо ввечері, коли ми вмощуємось на дивані для перегляду чергового норічного фільму.

В цьому році - це просто біле світло з насиченою теплотою, аби дійсно зігріватись цієї зими.

ДЕТАЛІ

Деталі завжди грають одну із найважливіших ролей у будь-якій сфері. Навіть при декоруванні дому до новорічних свят.

Щоб відчуття свята переповнювало кожного, хто переступає поріг нашої квартири, я вирішила додати різдвяний вінок на вхідні двері, а на ТВ-гарнітур ми поклали вже штучну гірлянду, яка в точності повторює живі мотиви ялинки. Декілька шишок та різнокольорових кульок і це вже зовсім інший вигляд. 

І обовязково памятайте про свічки. Це не обовязково повинні бути ароматичні свічі. Тут головне створення затишку. А найбільш затишніша домівка та, де правильно організоване освітлення (електричне та від свічок).

Найбільш врізається в память - запах. Особливо запах рідного будинку. І це є основною частиною нашої різдвяно-новорічної атмосфери. Наша квартира наповнена запахами мандаринів та яблук, духмяної кориці та ароматної імбирної випічки. (о, так! я випікаю о першій ночі, наступного дня змагаюсь зі страшенним недосипом протягом робочого часу, але я це люблю...крейзі...)

Мені подобається розуміти, що люди вловлюють ці неймовірні аромати з нашого дому. Не розумію істинної причини, але це так якось по-особливому.

Для мене запахи завжди були дуже важливі, особливо запах рідного будинку. Адже саме запахи здатні переносити нас на десятиліття з кожним вдихом. Ось чому важливо створити особливий запах для новорічних свят.

І завжди памятайте, що свято залежить не тільки від декору, але і від Вашого особистого настрою та людей, що оточують Вас.

Ось такі мої приготування дому до новорічних свят. І я б з великою радістю почитала про Ваші приготування до Нового року та Різдва. Не соромтесь поділитись ними зі мною і коментарях нижче! 

З наступаючими святами!

Щиро Ваша, Татка

TRAVEL NOTES: KÖNIGSEE | НА КОРОЛІВСЬКИХ БЕРЕГАХ

Follow my blog with Bloglovin Сидячи у затишній маленькій квартирі, я ніколи не могла подумати, що я далеко не домашня людина. Я виросла в невеличкому селі, де просто неймовірна природа, не полюбити яку було б тяжко навіть при 100% ігноруванні всього оточуючого. Але я й не усвідомлювала, що можна бути закоханим у красу природи по самі вуха.

Та це виявилось більше, ніж можливо! Можливо дізнатись, яке ж насправді на смак відчуття, коли повністю перехоплює дух, коли від побаченого ти просто не можеш знайти підходящих слів, аби описати все, що засіло десь глибоко в душі.

Я, виявляється, обожнюю гори. І, як виявилось, я зрозуміла це далеко не при першій нашій зустрічі. Знадобилось декілька таких побачень, аби повністю усвідомити, що саме надихає твоє серце.

А моя пристрасть - це коли в неймовірній гармонії поєднуються в фантастичну картину велич гір та спокій дзеркального озера. Ось тут і повністю зникає мій словниковий запас і я не можу підібрати достатньо правильних слів, аби описати достовірно всі сторони цієї краси.

Писати про історію походження, виникнення чи ще щось в такому роді - це не про мене. З цим завданням насправді вправно справляється Вікіпедія. А от спробувати описати враження та показати декілька відзнятих кадрів я все ж таки спробую.

Отже, уявіть собі ситуацію: звичайний вихідний день, чудова погода і шалене бажання десь втікти так і проситься на волю. В таких випадках ні я, ні мій чоловік довго не вагаємось, а просто кидаємо фотоапарат в рюкзак і швидко в авто до першого можливого і поки ще не відвіданого пункту призначення. Зізнатись чесно - це кайф, коли є така можливість відвідувати все більше нових місць. 

Пунктом призначення цього разу було найглибше озеро Баварії - Кьонігзее (українькою - Королівське озеро). Хоча, як виявилось пізніше, назва даного озера аж ніяк не пов'язана з королями чи королівствами. Саме в історичних джерелах вказано, що озеро було названо на честь Святого Варфоломея, покровителя альпійських фермерів. Як на мене, трохи не логічно, проте - з історією не сперечаються...тим більше - баварською 😊

Почати свою подорож неймовірним озером може кожен, прибувши в місто Шьонау-ам-Кьонігзее. Маленька ремарка: саме в цьому містечку, а якщо бути точніше, то високо в горах, знаходиться славнозвісне Орлине Гніздо (Kehlsteinhaus) або іншими словами просто дача Гітлера. Не багато не мало, але такий собі "чайний" будиночок побудований на висоті 1834м над рівнем моря. В мене, якщо чесно, вже паморочиться голова...

Але сьогодні - про Кьонігзее. На причалі, як завжди, потрібно купити білет на човен, вартість якого на повну поїздку і назад складає приблизно 18Є на людину. Після того, потрібно, власне, дочекатись своєї черги та вмоститись зручніше на човні, адже подорож триває більше 20 хвилин. 

Дуже цікавий факт, що з 1909 року по Кьонігзее плавають тільки на електромоторних човнах з ціллю ненашкодити чистоті води. Як на мене, це один із доволі привабливих "гачків", що чіпляють сучасного туриста. В цьому житті варто спробувати все - навіть плавати на електромоторних човнах. 😊

Крім того, якщо ви самі вправно справляєтесь з човником "на двох" з веслами - ласкаво просимо! Берете в оренду одного такого красеня і ваша подорож набуває ще кращого забарвлення.

Але повернемось до "електричних" човнів. Якщо подивитись на карту вище, то можна наглядніше зрозуміти, як проходить екскурсія.

Подорож починається з верхівки карти - Abfahrt der Boote. Людей було доволі багато, але згодом я зрозуміла, що на причалі був лише початок.

Пропливши третину шляху, човен зупиняється десь неподалік найглибшої точки озера та скелі Kesselwand, що дійно нагадує рівну стіну. Спочатку тебе охоплює дещо незрозуміле відчуття: ти ніби щасливий, бо навколо просто неймовірна краса гір і дзеркальна вода, що від великої глибини здається насиченого смарагдового кольору. Та коли ти усвідомлюєш, що ти стоїш посеред озера і під тобою глибина приблизно в 200 метрів, мимоволі починає закрадатися підступний страх і трішечки паніки.

Але! Для чого ж насправді роблять цю зупинку, так це для музичного ехо. Музикант з трубою стає майже на виході з корабля аби заграти мелодію. І за рахунок тамтешнього каньйону заграна мелодія повторюється декілька разів, по мірі віддаляючись від початкової точки. На перший погляд це може здатися непримітною дрібницею. Та насправді, такі дрібниці і формують загальне враження від побаченого.

Наступна зупинка - Римсько-католицька паломницька церква Св. Варфоломея. Тут кожен може прогулятися вздовж берега озера, побродити по прохолодній воді, що власне я і зробила, або ж взагалі влаштувати собі міні-причал та скупнутись в "королівських" водах Баварії. Але це не єдині забави на даній зупинці. Тут також є традиційний баварський ресторанчик, де можна поласувати ковбасками та пивом, а також спробувати смачну рибку й інші місцеві делікатеси. Обов'язково потрібно заглянути до головного визначного місця Кьонігзее, а саме до церкви Св. Варфоломея.

Є ще один доволі цікавий історичний факт про цю природну місцину. Насправді вода в Кьонігзее дуже холодна і небагата на поживні речовини, і вона населена лише невеликою кількістю видів риб, головним чином лососевим, але також Lota lota, європейськими окунями (Perca fluviatilis), євразійськими видами (Phonxinus phonxinus), європейськими бичками (Cottus gobio) та північними щуками (Esox lucius).

І тут в 1976 році був схоплений справжній зразок монстра риби. Ця гігантова форель мала довжину 1,25 м, об'єм 80 см і неймовірну вагу 27,5 кг. Це навіть трохи важче, ніж світовий рекорд для північної щуки вагою 25 кг. Саме скелет цієї величезної форелі зараз виставляється в ресторані у Свято-Бартоломе біля знаменитої церкви з такою ж назвою, яка розташована на базі Вітзмана. Щоб побачити трошки більше і детальніше цю рибинку натисніть тут.

Писати про красу місцевих гір можна вічно і без упину, але ми продовжуємо нашу подорож. І тут є два варіанти: перший, дочекатись чергового човна і допливти до станції Саллет, та другий, якщо ви завчасно спланували свою подорож та озброїлись зручним спортивним взуттям і тростиною для прогулянок горами, можна здійснити пішу ходу дикими стежками. Нас дуже приваблював другий варіант, та за браком часу і спортивного взуття ми все-таки дочекались наступного човна і дістались місця призначення, де нас чекало ще одне озеро - Оберзее (Obersee). 

І це, скажу я вам, справжня знахідка, яку варто побачити хоч раз в своєму житті. Тут я особливо вдаватись в подробиці не стану. Пропоную просто переглянути декілька знімків, що я встигла тоді зробити. Думаю, з фото буде зрозуміло, чому я й досі в такому захваті від тієї поїздки.

Як бувалий турист, що вчиться на своїх помилках, я б хотіла дати декілька порад, аби ваша подорож була ще більш вражаючою і пройшла з комфортом.

Отже, мої 7 з половиною порад для вдалої поїздки на Кьонігзее:

1) Обирайте для себе найзручніше взуття. Найкращим варіантом будуть легкі кросівки.  З ними ви зможете пересуватись швидше і ноги будуть не такі втомлені після завершення подорожі.

2) Завжди пам'ятайте, що баварці - дуже ранні люди: вони починають свій день до 6 ранку і так само рано його завершують. Тому останній човен зі станції Саллет відбуває о 18:10. Якщо не встигнете, можливо, доведеться приєднатися до альпійських корівок.

3) Туристів тут дуже і дуже багато! Тому плануйте свою мандрівку завчасно і зі значним запасом часу на все, якщо ви хочете встигнути скрізь і побачити максимально багато за один раз.

4) Візьміть з собою все для купання (якщо подорожуєте літом). Коли ж ще випаде така нагода скупнутись в королівських водах найглибшого озера Баварії?

5) Не забувайте про фотоапарат - навіть байдужа до цього людина захоче знімати ті красоти. Повірте, це правда.

6) Візьміть з собою термос з чаєм і сплануйте свій час так, аби встигнути випити свій чай на березі Оберзее. Це не зрівняється ні з одним рестораном. Тим більше там є спеціально для цього відведені місця.

7) Залиште лишні три євро спеціально для того, аби купити там підсвічник з великого кристалу солі. Нічого особилового, та такий підсвічник тепер хочуть лизнути всі наші гості. 😁

7 з половиною) не випускайте деталі - інколи вони варті більшого, ніж вся поїздка загалом!

Гарної вам подорожі, друзі! А ми зустрінемось дуже скоро, в наступному моєму

дописі!

Щиро ваша,
Татка.

"PAST" BIRTHDAY GIRL | ЛИСТ З МИНУЛОГО

Двадцять сім! 27! Ну, привіт, моя чергова вершина.

Як дивно, але ця дата зовсім не вводить мене в остовбеніння чи якусь безпідставну паніку. 

Більше того, це число дає мені дещо дивне почуття особистого комфорту. 

Кожного року мені здається, що я трохи більше знаю про себе і не важливо куди веде мене кожен наступний рік. Я впевнена, все буде добре!

Я досить добре памятаю, наскільки болісно я дивилась на ситуацію ще 5 років тому. На скільки я намагалась дбати про те, що про мене подумають інші. 

Та я знаю, зараз навіть для тих, хто старанно намагається зруйнувати мій звичайний день чи, що більше, моє власне ставлення до себе самої, це занадто важко зробити.

Бути молодою дівчиною занадто тяжко - моє особисте спостереження за останній час. Всі найдрібніші речі мають чомусь надвелике значення, більшість друзів можуть в один момент виявитись зовсім іншими людьми і вже давно не друзями насправді, а тільки в твоїй голові,  - це все тільки малесенький список можливих життєвих ситуацій, що мимоволі просто підкошують і з часом збивають з ніг.

Але тепер я знаю точно, що це були лише життєві уроки, що просто готують нас до реального життя. Тяжко зрозуміти, але тільки тоді ти починаєш усвідомлювати наскільки далеко ти зайшов, коли на якийсь момент повертаєшся до слідів, які ти залишиш після себе.

Та що можуть значити всього двадцять сім років в порівнянні з тим досвідом, що ніни за твоїми плечима. Починання та поразки, відкриття  й розчарування, мотивація й апатія - все, що завгодно може стати на твоєму шляху. 

Та як би там не було, ти - сам коваль свого щастя! 

Якби в мене була можливість дати самій собі пораду на майбутнє, я б точно сказала собі, що я набагато сильніша, ніж я собі уявляю. Варто просто не опускати рук, адже бажане завжди за крок від тебе! І кожного разу, коли тобі здається, що сили вже на грані і йти, здавалося б, вже немає куди і немає можливості, просто продовжуй йти і ні в якому разі не зупиняйся! 

ABOUT COLOR OF MELANCHOLY| МІЙ КОЛІР МЕЛАНХОЛІЇ

Хочеться писати про осінь... Про цьогорічну осінь... Чому? Для чого? – періодично запитуєш сама себе і безрезультатно намагаєшся шукати відповідь... Витрачаєш час на беззмістовні пошуки, носиш нікому не потрібні думки, витрачаєш дорогоцінні хвилини на безглузді роздуми у власній голові, так і не написавши ні однієї стрічки про цю осінь... Безглуздо, згодна. Безглуздо, як і цей пустий текст. 

Знаєте, що саме я люблю в осені? Ну, це, звісно, навряд, адже я часто задаю це питання сама собі. 

Звісно, коли на вулиці легке тепло і сонце грається ледь відчутним промінням у тебе на щоках, таку осінь зовсім просто любити. І тоді зовсім просто бути мрійником в осінньому мареві та ще легше розповідати про це все оточуючим...

Та я ловлю себе на думці, що мені подобається і ще один факт осені: коли дощ на вулиці стіною, коли вітер продуває тебе аж до кісток і твій капелюх раз по раз просто летить геть з твоєї змерзлої голови, коли очі повні сліз від того самого вітру, а волосся схоже на велику розкудлану шапку, коли сіре небо змушує тебе згадати більш тепліші в будь-якому сенсі дні...

Осінь - це час любити й ненавидіти... Я намагаюсь більше гуляти. І протягом останніх двох тижнів виходило влаштовувати побачення з природою лише в шторм. Хотілося швидше сховатить в затишний і теплий будинок, але тебе захоплює той свіжий запах осіннього дощу. Це, мабуть, один із тих запахів, що приносить заспокійливі думки про минуле чи про те, що все тільки починається. І ти вже не завертаєш увагу на розкудлане волосся на твоїй голові і зграблі від холоду руки. І вітер пронизує тебе аж до кісток, намагаючись загнати тебе додому. Але мене затримав той ансамбль кольорів. Є в них щось своє, особливе та приємне. А тоді ти знову повертаєшся в свій затишний домашній куточок, де панує атмосфера ще більш чогось приємного та до найменших дрібниць свого, домашнього. До повної картини не вистачає лише тільки ковдри, запашного чаю з корицею, 100% головності всіх потрібних і не дуже справ, спокою, тепла.

Я завжди так роблю після чергових прогулянок. У людини повинен бути час на роздуми, на прогулянки, на цю осінь. О, я люблю цю осінь. Серйозно! Тим більше, вона дарувала стільки золота всім нам в цьому році.

Якщо комусь сумно цієї осені і якщо ви зайшли до мене на цю сторінку, я все ж приготувала для вас декілька корисних пунктів, які так чи інакше змусять вас віднайти потаємні почуття до золотолистої дами.

1) ЧАЙ: знайдіть свій улюблений чай, який нагадує вам лише приємні моменти життя.

2) Безрозмірний максимально теплий джемпер: і тут вже не важливо скільки насправді йому років, куплений він вчора чи подарований хрещеною на один із "дитячих" днів народження (повірте, в мене такий є). Тут важливо лише максимальне тепло!

3) КНИГА: знаєте, є такі книги, що точно заслуговують називатися "осінніми". Я особисто гріюсь "Теплими історіями" Надійки Гербіш. Дякую, мамо, що підказала.

4) Знайдіть свою улюблену осінню ЧАШКУ: чай ніколи  не буде смакувати так, як із улюбленої чашки.

5) МУЗИКА: тут особливо і коментувати не варто. Тут моя осіння меланхолія.

6) Пряний ГЕЛЬ для душу.

7) СВІЧКИ: немає нічого кращого за затишний дім зі свічками. А якшо додати аромати кориці і ванілі - осінь 100% стане теплішою.

8) ФІЛЬМ: знайдіть свій осінній фільм, який буде асоціюватись у вашій голові тільки з осінню.

Крім того, я з радістю поділюсь зі всіма своїм минулорічним постом про осінню хандру. Просто клікни далі і насолоджуйся ще однією порцією моєї присанини (Тиць!)

Осінь переживається легше, коли ви оточуєте себе приємними запахами, вкриваєтесь теплими ковдрами та кутаєтесь в зручні та дещо неосяжні светри. Для мене це працює стовідсотково! Більше того, це все так покращує розумовий комфорт. Я однозначно це люблю!

Щиро Ваша,

Татка

I want to write about autumn ... About this autumn ... Why? What for? - You ask yourself from time to time and endlessly try to look for an answer ... Spend time on useless search, bearing useless thoughts, you spend precious minutes on senseless reflections in your own head, and without writing a single line about this autumn ... Senseless, agree. It is senseless, just like this pointless text.

Do you know what I love in the autumn? Well, this, of course, is unlikely, because I often ask this question myself.

Of course, when the air is tander outside and the sun is playing with its tangible rays on your cheeks, this autumn is easy to love. And then it so easy just to become a dreamer in the autumn mare and even easier to talk about it all around ...
But I find myself thinking there is one more thing I like in the fall: when the rain in the street is a wall when the wind blows you through up to the bones and your hat once and for all just flies away from your frozen head, when your eyes are full of tears from that very wind, and the hair resembles a large squat hat, when the gray sky makes you remember more warmer in any of its sense day...

Autumn is time to love and hate ... I am trying to walk more. And during the last two weeks it have only managed to arrange a date with nature only in a storm. From my first step outside I wanted to hide quickly in a cozy and warm house, but all the same I was captured by the fresh smell of autumn rain. This is probably one of those smells that bring calming thoughts about the past or whisper that everything is just beginning. And you are no longer paying any attention to the squashed hair on your head and the frost and wind beaten hands. And the wind pierces you to the bones, trying to get you home. But I was detained by that ensemble of colors. There is something in them, special and pleasant. And then you come back to your cozy home with its atmosphere of something even more pleasant and to the smollest deails your own. The picture to be complete lax only blankets, fragrant tea with cinnamon, 100% completion of all necessary and not so necessary things, calmnes, warmth.

I always do this after regular walks. A person must have time for reflection, for walks, for this fall. Oh, I love this autumn. Seriously! Moreover, she gave so much gold to all of us this year.

Whether someone is sad this autumn or you are half way through this post, notwithstanding the reason I have prepared for you some useful tips that will guide you through your way to be ambraced by some secret feelings to the golden lady in one way or another.

1) TEA: Find your favorite tea, which reminds you of pleasant moments only.
2) Boundless maximally warm sweater: and here it does not matter how old it really is, wasit  bought yesterday or presented for one of the "baby" birthdays (believe me, I have one). Only the total warmth is important here!
3) BOOK: you know, there are such books that exactly deserve to be called "autumn" ones. I'm personally warming up with "Warm Stories" by Nadia Gerbish. Thanks, Mom, for the prompted.
4) Find your favorite fall MUG: Tea will never taste the same in your favorite cup.
5) MUSIC: not worth commenting at all. Here is my autumn melancholy.
6) Spice shower GEL.
7) CANDLES: There is nothing better than a cozy home with candles. And you can add flavors of cinnamon and vanilla - the autumn will be 100% warmer.
8) FILM: Find your autumn movie, which will be associated in your head only with autumn.

In addition, I will gladly share with all my last year's posts about the autumn blues. Just click and enjoy another portion of my writing (Click!)


Autumn can be gone through easier when you are surrounded with pleasant smells, covered with warm blankets and grown into comfortable and somewhat vast sweaters. For me it works one hundred percent! Moreover, all this boosts mental comfort. I definitely love it!

GLUTEN FREE PUMPKIN PIE | КЛАСИЧНИЙ ГАРБУЗОВИЙ ПИРІГ

Якщо осінь, то у всьому: на вулиці, в одязі, в квартирі і на кухні. І якщо гарбузова лихоманка нікого не відпустила після нещодавнього Хелловіну, то прошу читайте далі. Сьогодні у нас буде дуже смачний і не менш корисний рецепт гарбузового пирога, який діставсь мені зовсім випадково від хорошої людини. Женю, якщо ти читаєш цей допис, величезне дякую! 😘

Нещодавно я зачепила дуже цікаву на сьогодні тему - безглютенове харчування. Існує ще дуже багато аспектів в даній темі, з якими потрібно детально розібратись. Але сьогодні пропоную спробувати разом приготувати безглютеновий пиріг.

Для приготування нам знадобиться: 

400 гр. кокосового борошна (можна взяти кукурудзяне);

250 гр. вершкового масла;

3 яйця;

900 гр. гарбуза;

200 гр. цукру;

200 мл. жирних вершків;

дрібка солі;

кориця та ваніль - за смаком

Послідовність приготування:

1. У велику тарілку просійте борошно та сіль. Сюди ж додайте "м'яке" масло та перетріть рівномірно з борошном. Після додайте легко збите яйце та замісіть тісто.

2. Сформуйте з отриманого тіста шар. Загорніть його в харчову плівку та відправте на півгодини в холодильник. А тим часом почистіть гарбуза та видаліть зернята. М'якоть наріжте невеликими кубиками.

3. Нарізаного гарбуза потрібно протушити до готовності, заливши його водою. Не перестарайтесь з кількістю води, аби опісля гарбузове пюре було не занадто рідким. Готовий гарбуз перетворіть на пюре за допомогою блендера. Страрайтесь досягти однорідної маси без грудочок.

4. Дістаньте тісто з холодильника та розкачайте його. Акуратно викладіть його на низьку круглу форму. Зробіть за допомогою виделки проколи. Далі випікайте в духовці при температурі 190 градусів С протягом 12-15 хвилин.

5. Поки тісто випікається готуємо начинку для пирога. Збиваємо гарбузове пюре з двома яйцями, цукром, вершками, ваніллю, корицею та дрібкою солі. Коли тісто готове, виливаємо в нього отриману гарбузову масу та продовжуємо випікати протягом ще 45 хвилин при 180 градусах С. 

6. Готовому пирогу потрібно дати охолонути. Потім можна прикрасити горішками чи цукровою пудрою, або ж просто залишити, як є. Що власне я і зробила.

Не зважаючи, що цього пирога потрібно випікати близько години, готується він як на одному диханні. При чому, ви отримуєте корисний десерт до чаю.

P.S. Тут можна також знайти минулорічний рецепт pumpkin latte. Насолоджуйтесь!

MY NOVEMBER PLAYLIST | ЗАЛИСТОПАДИЛО...

Осінь пустила свої корінчики десь далеко та глибоко в мою душу. Вітром розтрусила всю мене до останньої кісточки. Заманила своїм дорогоцінним золотом до себе в полон. Тепер я повністю осіннє створіння. Хоча я, мабуть, і від народження була саме осінньою. Це повністю мій сезон, моя стихія, моє натхнення, я живу в осені. 

Мені не страшно ділитись таким надбанням. Нехай і у ваших головах поселиться саме та осінь, якою бачу її я. Від осіннього листя і до перших морозів, від бабиного літа і до пронизуючих дощів... Осінь, мов вибаглива баришня, то нервує, а то і зовсім не відпускає.

Така ж і моя листопадова музична підбірка. Тому не дивуйтесь, якщо ви наткнетесь на зовсім різні стилі в цій музиці... Яка осінь, так і музика...

Щиро Ваша,
Татка