Я вперше зустрілась з горами в 2016-му. І тільки через майже три роки після того я зрозуміла, наскільки це круто відчувати ту свободу, що вони дарують. Ось вам один незрозумілий факт про мене, що стане примітивною вступною частиною до сьогоднішнього тексту.
Ми планували цю нашу вилазку в гори протягом двох тижнів і кожного разу виникали стоп-фактори, що змушували нас сидіти рівно на місці і нікуди не рипатись. Та, благо, жовтень в цьому році просто тішить душу сонячною погодою, а бажання видертись на гору брало верх і ці вихідні нарешті (!!!) ми провели по плану!
"Хайкінг" - що таке і з чим їдять?
Hiking або піший туризм - це піше подолання групою маршруту по місцевості з поганою прохідністю. А також дослідження навколишньої місцевості, де проходить обраний шлях. Іншими словами, це просто прогулянки на свіжому повітрі по ускладненому шляху. Німці такий вид занять називають "wanderung".
Здавалося б, нічого особливого. Але є одне "але". Коли ти спортивно незагартований, то навіть такий простий на перший погляд хайкінг покаже тобі, де "зимують раки"😀 Я жартую, звісно. Та я перевірила це на собі.
Більшість свого часу я проводжу за комп'ютером. Дякуючи нашій професії, мій чоловік також не відрізняється особливою рухливістю протягом всього робочого дня. І, коли твоє життя проходить перед екраном комп'ютера, ти просто мусиш витягувати себе на будь-який активний відпочинок. В нашому випадку ще зіграла велику роль допитливість і любов до гір. Ось чому ми обрали піший туризм для проведення одного дня та задумуємось про розвиток такого заняття.
Wallberg - місце зустрічі змінити не можна
Минулої зими ми відкрили для себе катання на санках в Альпах. (Про це ще буде тут історія, але згодом) Спочатку було місце, що відкрили для нас друзі, а згодом ми почали досліджувати подібні місця самі. На жаль, ми відкрили для себе тільки одну нову точку, де можна випробовувати свою сміливість. І після того благополучно закинули цю ідею.
Пройшов майже рік і я поставила для нас усіх задачу підкорити одну гору. І тільки через певний час приготувань до цього ми зрозуміли, що то вже відома нам місцевість - гора Wallberg, де ми ще рік тому катались на санках. Не просто збіг обставин, а прямо "must to do!"
Wallberg - гора (1722 м над рівнем моря), розташована в Mangfallgebirge у так званих "перед-Альпах" (Voralpen - передгір'я) Баварії.
Завдяки своєму унікальному розташуванню Валльберг є однією з найбільш відвідуваних вершин гір Мангфалль і однією з найпопулярніших визначних пам'яток в Баварії. І це справедливо: Wallberg лежить біля підніжжя долини Тегернзее. Чудовий вид відкривається не тільки на Баварські Альпи, але і на долину Тегернзее, де зливаються гори, повітря і вода.
Широка стежка для піших прогулянок звивається від підніжжя гори і до, майже, вершини та протягується приблизно на 7 км. Всі інформаційні сайти про цей шлях характеризують його, як легкий гірських підйом. Лише порівняно короткий шлях від гірської станції, де знаходиться капелла Heilig-Kreuz, до самої вершини гори Wallberggipfel є трохи скелястим та змусить вас трохи прикласти зусиль для підйому.
Не зважаючи на те, що я приділяю час своїй фізичній підготовці, підйом видавсь не таким вже і простим, як міг здаватись. Особливо це було помітно на останніх метрах підйому, коли мені не вистачало повітря і здавалось, що простіше просто покинути цю ідею з підйомом, але не продовжувати.
Ми піднялись на висоту 1722 м. Це було без попередньої підготовки чи якихось спеціальних тренувань. Ми дістались до поставленої точки і вже на вершині було зрозуміло, що все було того варте. Особливо, коли ти розумієш, що діставсь туди власними двома, попри всі переваги підйомника.
Вже зараз, коли я згадую це все, я точно впевнена, що не жалію. Я радію і тому, що я змогла пересилити себе і таки дісталась до поставленої цілі.
Мої висновки після подорожі
Я трохи жалію, що почали ми із досить великого шляху. Вже зараз я б рекомендувала всім бажаючим починати "хайкати" з пологіших гір і не таких високих. Я вірю, що інколи так кортить довести самому собі, що ти вартий більшого. Але організм буде вдячний за більш продуману підготовку.
Моя любов до гір тільки зросла після спроби піших підйомів. Ця свобода, яку ти відчуваєш на вершині, ця легкість, що дається тобі, коли ти лежиш десь посеред хмар і вітру, ці відчуття незрозумілої гордості за себе, коли ти вже спустись і таки подолав шлях - все це не знайдеш, лежачи на дивані. 😄
Я продовжу випробовувати себе найближчим часом. І не тому, що я щось узяла собі в голову чи придумала. Все просто. Вчора, коли ми піднімались, то по дорозі зустрічали людей, що долали цей шлях, мов на одному диханні. А коли вже відпочивали на вершині, то зустріли пожилого сивого чоловіка. Там же, на вершині. Він виглядав так, ніби йому всі 20, а сивина у нього підробна. Тоді подумалось, що було б круто підкорювати хоч би й такі гори у свої 70. Бо в неповні 28 я майже здавалась наприкінці шляху.
Декілька порад бажаючим
1. Тренуйтесь, гуляйте, робіть кардіонавантаження.
2. Залиште Еверест на десерт, почніть з невеличкого пагорба.
3. Подбайте про зручне взуття та одяг.
4. Мені сподобалось використовувати "трекінг"-тростини. Так навантаження більш-менш рівномірно ділиться на весь організм.
5. Вода повинна бути у кожного у достатньому обсязі.
6. Добре подумайте, чи ви готові!
Зараз я усміхнено перебираю свіжі фото з гір та свої думки після походу. А ще мрію піднятись на дві вершини в тому ж районі гір Mangfall. Сподіваюсь, що вам сподобались мої нотатки. Якщо так, то зустрінемось на наступній вершині (сподіваюсь).
Щиро ваша, Татка!
