Дозвольте мені перенести вас на років 15 назад, до мене 12-річної, коли мої
дитячі мрії обмежувались лише неймовірним бажанням стати успішною фотомоделлю.
Хоча, якщо задуматись серйозно, то всі 12-річні дівчата мріють, мабуть, однаково.
Так, я мріяла, але ніколи не вважала себе достатньо підходящою для цієї ролі. В
мене було занадто багато комплексів для того, аби втілити свої мрії в
реальність. А потім - реальність ставала дедалі складнішою, а дитячі мрії так і
залишились нездійсненними планами.
Чесно кажучи, я ніколи не могла собі уявити, що життя зможе закинути мене в
такі різні ситуації. Звісно, в моїх юних планах особливим пунктом було мати
цікаве і насичене життя. Хотілося скоріше подорослішати та показати цьому
світові, що насправді ти можеш сам. Час
йшов. І маленька сільська школа змінилась черговим великим іноземним
інститутом, одна із дитячих мрій виросла в дорослу реальність. Це була чергова
спроба після фейлу, фінал якої ще нікому абсолютно невідомий.
В деякій мірі моє життя – це мій власний вибір. Те, де я зараз і ким я є, в
більшості випадків залежить від великої кількості прийнятих мною рішень, відмов
від чогось особливого і доволі частих поразок та розчарувать, чергових початків
і завершень. Ні, сьогодні не буде опису чи аналізу якоїсь життєвої історії. Це
скоріше новий старт з нуля.
Та, не дивлячись ні на що, я просто намагаюсь
проживати своє життя так, щоб, озирнувшись, я могла собі сказати, мрії не були
даремними. В моїй уяві є чітке зображення того, до чого я прагну. І сьогоднішня
я – це вже далеко не та маленька дівчинка, яка боїться своїх комплексів.
Озираючись назад на ці 15 років свого життя, колекціонуючи всі прекрасні
моменти, я розумію, воістину прекрасним є те, що моя дитяча мрія не була
настільки ж вражаючою, як виявилось моє реальне життя.
Комментариев нет
Отправить комментарий