Це історія про те, як ми дійсно шукали зиму... Історія дещо застаріла, та її варто залишити тут, хоча б на згадку.
Про сніг
Баварського снігу не варто завзято чекати. Про те, що на вулиці зима, можна здогадатись лише відкривши календар. А сніг тут - поняття дещо абстрактне. Таке природнє явище важко вдається спрогнозувати навіть синоптикам, хоч грішити на їх роботу немає особливих причин. "Як сніг на голову" - це про сніг тут, в Баварії. І, якщо ти скучив за справжньою зимою, тоді найкращим рішенням буде вирушити в бік гір чи в самі Альпи.
Так було і тоді, але до Альп ми так і не доїхали. То було 6 січня 2018 року. На Святвечір, який тут, на жаль, місцеві не святкують. Я стараюсь ігнорувати цей факт, але дивитись на вже несвяткові локальні вулички крізь пальці тяжко виходить. Адже як можна сприймати протилежність тому, що закладено в тобі генетично. Правильно, ніяк!
Ні, це не сумно. Це ж особистий вибір і ніби власний експеримент: ти подорожуєш і вивчаєш світ, оточуючих, себе.
Загублені у міжсезонні
Загубитись десь на просторах Баварії - це вже наша традиція на Святвечір. В перший рік після мого переїзду ми вирушили, мов з переляку, на Хімзее. Був страшний мороз. А при підвищеній вологості він відчувавсь страшенно неприємно. Пам'ятаю, як ми втікали від того морозу до авто на стоянці, бо вдяглися зовсім не для таких прогулянок. Втікали і сміялись, які ж бо необдумані бувають наші рішення. Хоча, можливо, саме такі рішення і приносять в наше життя неочікувано-приємні подарунки.
У 18-му ж році ми загубились біля Аммерзее. І знову - та ж компанія, знову на Різдвяний вечір, проте погода тоді була не така кусюча.
У рюкзаку - термос з чаєм і бутерброди. Чай - так собі, недуже смачний, але зігрівав добре. Ще були еклери для мене. Я завжди купую щось солоденьке, особливо на свято. Це також можна назвати сімейною традицією, коли напередодні святкового дня готувались смаколики чи випікався торт, але ласували ним обов'язково тільки в день свята. Було ж таке?! Проте того разу мої заготовлені еклери з'їли тамтешні чайки.
Коли ми дістались озера, день успішно добігав кінця і в благородних віддтінках червоного ховавсь десь за обрієм разом із сонечком. Світло було нереальне. І ми старались ловити всі ті промені кожен на свій гаджет: хто фотоапаратом, хто просто камерою телефону.
Люблю і не приймаю ту любов до осіннього сонця одночасно. Люблю, бо воно має до бісиків гарний віддіток, а не приймаю, бо думаю, що зовсім не вмію його фотографувати.
Аммерзее вразило нас своєю красою. Воно подарувало нам теплий початок осені посеред холодного січня. Ми взяли собі від нього все те, що не вистачає зазвичай чорно-білій зимі, і ще більше загубили всі можливості знайти там справжній січневий сніг.
В той короткий час заходу сонця бували моменти, коли ми просто мовчали. Дивились на плесо Аммерзее і кожен думав про щось своє. Я не знаю, що творилось у головах моїх компаньйонів, та я добре пам'ятаю, наскільки гарним був захід сонця. Я дивилась і старалась не загубитись в різноманітті розкинутих відтінків: від світлих - блідно-рожевих, ніжно-оранжевих і кремових, до темних - багряно-червоних, бордових і коричневих.
Чайки дописали в цю історію свій абзац. Я просто впевнена, що без них те озеро було б зовсім не таким і той вечір навряд чи запам'ятався б нам таким чином без цих птахів. Мені пригадується, що тоді всі на набережній були зачаровані тими птахами, ніби всі водночас заздрили їм за можливість плавати в той холодний вечір.
Сонце сіло і ми ще деякий час спостерігали за спокоєм озера. Та холод не здававсь та обіймав за плечі без особливої скромності. На небі загорілася перша зірочка і наш Святвечір черговий раз пройшов в дорозі.
Ще одне баварське озеро, що займає площу 47 кв. км. і утворене близько 20 000 років тому у результаті сходження льодовика. Чомусь, коли спостерігаєш за цим озером, аж ніяк в голову не приходить думка про його вік і мені ніяк не поміщається в мізках та шалена цифра, написана вище. Не знаю, як природі вдається створювати таку красу, але вона дійсно майстриня в своїй справі. Ви тільки погляньте на цей захід сонця?
Аммерзее - не найглибше озеро Баварії. Цю позицію успішно займає Королівське, про яке я вже писала на сторінках PreferByTatka. Та озеро Аммер точно знайде чим вразити свого відвідувача.
Шукайте його неподалік від Мюнхена, між містами Хершинг та Дісен. Повірте, з будь-якої набережної там буде чим помилуватись.
Їдьте завчасно. Не робіть наших помилок.
Щиро Ваша, Татка
Люблю і не приймаю ту любов до осіннього сонця одночасно. Люблю, бо воно має до бісиків гарний віддіток, а не приймаю, бо думаю, що зовсім не вмію його фотографувати.
У сплеску сонячного світла
Аммерзее вразило нас своєю красою. Воно подарувало нам теплий початок осені посеред холодного січня. Ми взяли собі від нього все те, що не вистачає зазвичай чорно-білій зимі, і ще більше загубили всі можливості знайти там справжній січневий сніг.
Чайки дописали в цю історію свій абзац. Я просто впевнена, що без них те озеро було б зовсім не таким і той вечір навряд чи запам'ятався б нам таким чином без цих птахів. Мені пригадується, що тоді всі на набережній були зачаровані тими птахами, ніби всі водночас заздрили їм за можливість плавати в той холодний вечір.
Сонце сіло і ми ще деякий час спостерігали за спокоєм озера. Та холод не здававсь та обіймав за плечі без особливої скромності. На небі загорілася перша зірочка і наш Святвечір черговий раз пройшов в дорозі.
Про Аммерзее
Ще одне баварське озеро, що займає площу 47 кв. км. і утворене близько 20 000 років тому у результаті сходження льодовика. Чомусь, коли спостерігаєш за цим озером, аж ніяк в голову не приходить думка про його вік і мені ніяк не поміщається в мізках та шалена цифра, написана вище. Не знаю, як природі вдається створювати таку красу, але вона дійсно майстриня в своїй справі. Ви тільки погляньте на цей захід сонця?
Аммерзее - не найглибше озеро Баварії. Цю позицію успішно займає Королівське, про яке я вже писала на сторінках PreferByTatka. Та озеро Аммер точно знайде чим вразити свого відвідувача.
Шукайте його неподалік від Мюнхена, між містами Хершинг та Дісен. Повірте, з будь-якої набережної там буде чим помилуватись.
Їдьте завчасно. Не робіть наших помилок.
Щиро Ваша, Татка
Комментариев нет
Отправить комментарий