Ви ніколи не задумувались над таким дивним питанням, як, наприклад, "де зимує літо?" або "де літує зима?", або ж "де живе осінь?" в той час, поки ми насолоджуємось однією з чотирьох пір року?!
Погоджусь, запитання дещо з казкової області. Але чому б хоч раз не відчути себе в магічному світі і не абстрагуватись від сьогоднішнього насиченого життя... Пропоную зараз поринути зі мною в цю нереальну атмосферу повністю з головою і трішки відпочити від буденних справ.
То ж, повернемось до наших дивних запитань. Хай як дурно б вони не звучали, я таки трошки задумалась над ними і знайшла деякі відповіді для себе. Так от, чомусь мені завжди здавалось, що рідний дім зими - то Лапландія, а літо, скоріше всього, живе десь на Мальдівах чи Балі, а от осінь... як ви думаєте, де може жити осінь?! Для мене австрійський Хальштатт - це рідна домівка осені. 💛🌂
Ви запитаєте, для чого я причепила те "австрійський" перед назвою міста у попередньому реченні. Все дуже просто: на сьогоднішній день на планеті Земля існує одразу два міста Хальштатт: оригінальне австрійське містечко та повна його копія в Китаї (китайський😅). Так, саме в 2012 році була побудована точна копія Хальштатту в місті Лоян, де нині житло можна придбати в рази дорожче, ніж в самому оригінальному містечку. Ох, ці вже сучасні технології і підходи...
Після такого факту, можна тільки уявити, наскільки цікавим є оригінальний Хальштатт. Тому сьогодні перемістимось саме в той магічний куточок Верхньої Австрії.
Я добре памятаю свої відчуття, коли спостерігала за фото відомих тревел-блогерів з Хальштатту. Тоді я просто мріяла туди потрапити хоч разок. І, насправді, особливих зусиль це не вимагало. Потрібен був лише час і, ви не повірите, бажання! І так склалось, що однієї суботи ми обрали це містечко для прогулянки. Без особливих планів та грандіозних задумів. Ми прокинулись, тицьнули пальцем по одній із наших сімейних поміток на карті і вирушили у вибране місце призначення.
Ще сидячи в авто і насолоджуючись автоекскурсією серед німецько-австрійських пейзажів, я навіть уявити не могла собі, скільки вражень та задоволення я отримаю від побаченого міста.
Хальштатт - це містичне місто-загадка, місто-історія, місто вічної осені. Це місто, де поєднались реальність і колишні традиції. Вже з першим кроком я точно знала, що це місто стане для мене фаворитом.
Залишивши авто на одній з парковок, ми попрямували до фунікулера, якого тяжко не помітити з будь-якої точки містечка. До речі, я дещо невірно висловлююсь, оскільки Хальштатт - це не зовсім містечко, а саме ярмаркова громада або марктгемайнде (Marktgemeinde) - муніципальне утворення з ринковими правами.
Повернемось до фунікулера. 😊 За допомогою цього транспорту ви зможете дістатись на вершину гори Salzberg, де вам обов'язково закортить прогулятись в небі. "Прогулянка небом" (Skywalk) - так називається відомий оглядовий майданчик, що виступає на висоті 360 м над дахами містечка. Повірте, там можна отримати свою порцію адреналіну та неймовірного захоплення красою природи. І все це - абсолютно безкоштовно!
Тут же, на горі Salzberg знаходиться вхід до найстарішої у світі соляної копальні, що носить імя Крістіна (Сhristina). Але про це - в другій частині цієї історії. Сьогодні продовжимо подорож по самому містечку.
Один важливий момент, коли ви направляєтесь до кас за квитками на фунікулер, то по дорозі потрапляєте в сувенірний магазин. Я його називаю гірським "дютіфрі". Там я ніколи не можу пройти і не звернути увагу на всі ті сувенірні дрібниці: сольові лампи, прикраси, столові прибори, косметику з вмістом солі та гірських мінералів, приправи до страв... Впевнена, цей кіоск не залишить нікого байдужим.
Що ж, власне, написати про старе містечко Хальштатт?! Перше, що приходить в голову при згадці цієї подорожі - це "нереальна реальність". Дивно, але коли ходиш вузенькими вуличками цього міста, то раз через раз здається, що ось-ось і зустрінешся з якимось казковим героєм. Від того на душі і весело, і моторошно одночасно. Бо ж казкові герої не завжди тільки позитивні... 😏
Якщо говорити по правді, то вуличка там тільки одна (чи може мені просто так здалося...). Вона простяглась між озером і горами вздовж берега. З одного боку маємо неймовірний вид на озеро і гори, з іншого - безліч загадкових будиночків, що ніби вмонтовані в гору і часом навіть мов нависають над головою прохожого. Періодично мало віриться в те, що там хтось живе. Та в Хальштатті є навіть школа (розуміється, що і вся необхідна інфраструктура, готелі, місця відпочинку...) і на вулиці гуляють молоді матусі з дитячими візочками. Повторюсь, але місто таки загадкове...
Хальштатт займає частинку землі площею 60 квадратних кілометрів, а число населення налічує всього 923 людини. Здавалося б, маленьке непримітне містечко в Австрії, а стільки галасу... Та все, ж воно варте уваги.
Через брак території в давні часи для Хальштатту гострою проблемою стало питання захоронення померлих. Управління міста знайшло незвичайне рішення цього питання. Через певний час (10 років), кістки вже похованих діставали, очищали і вибілювали. Далі на черепі вказували ім'я та деякі інші дані про цю людину, а також декорували різними орнаментами. Вже оброблені і підготовлені кістки відносили в спеціальний кістковий будиночок (Beinhaus), де вони продовжують зберігатись і до сьогодні. Нині там нараховують близко 1200 похованих. З приходом процедури кремації такі маніпуляції з кістками вже не проводять. Та все ж, бажаючі бути похованими, а згодом - переміщеними в кістковий будиночок, зараз можуть вказати про це у своєму заповіті. Шокуючий, як на мене, факт про Хальштатт, але традиції народів можуть дійсно вражати. Нині "байнхаус" можуть відвідати всі бажаючі туристи.
Додайте це місце на Землі у свій список "варто відвідати" та прикладіть максимум зусиль, аби відвідати цей містичний куточок, прогулятись його вражаючими стежками і вуличками, насолодитись красою гір та оточуючої природи, а також надихнутись незрівнянним духом цього міста.
Наша сьогоднішня подорож мимоволі підійшла до завершення, та я обовязково продовжу цю розповідь у другій частині про Хальштатт. То ж, поки дякую, що були зі мною і таки дочитали "мою писанину" до цього рядка. Зустрінемось згодом на сторінках PreferByTatka.com
Щиро Ваша, Татка!
Ще сидячи в авто і насолоджуючись автоекскурсією серед німецько-австрійських пейзажів, я навіть уявити не могла собі, скільки вражень та задоволення я отримаю від побаченого міста.
Хальштатт - це містичне місто-загадка, місто-історія, місто вічної осені. Це місто, де поєднались реальність і колишні традиції. Вже з першим кроком я точно знала, що це місто стане для мене фаворитом.
Залишивши авто на одній з парковок, ми попрямували до фунікулера, якого тяжко не помітити з будь-якої точки містечка. До речі, я дещо невірно висловлююсь, оскільки Хальштатт - це не зовсім містечко, а саме ярмаркова громада або марктгемайнде (Marktgemeinde) - муніципальне утворення з ринковими правами.
Повернемось до фунікулера. 😊 За допомогою цього транспорту ви зможете дістатись на вершину гори Salzberg, де вам обов'язково закортить прогулятись в небі. "Прогулянка небом" (Skywalk) - так називається відомий оглядовий майданчик, що виступає на висоті 360 м над дахами містечка. Повірте, там можна отримати свою порцію адреналіну та неймовірного захоплення красою природи. І все це - абсолютно безкоштовно!
Тут же, на горі Salzberg знаходиться вхід до найстарішої у світі соляної копальні, що носить імя Крістіна (Сhristina). Але про це - в другій частині цієї історії. Сьогодні продовжимо подорож по самому містечку.
Один важливий момент, коли ви направляєтесь до кас за квитками на фунікулер, то по дорозі потрапляєте в сувенірний магазин. Я його називаю гірським "дютіфрі". Там я ніколи не можу пройти і не звернути увагу на всі ті сувенірні дрібниці: сольові лампи, прикраси, столові прибори, косметику з вмістом солі та гірських мінералів, приправи до страв... Впевнена, цей кіоск не залишить нікого байдужим.
Що ж, власне, написати про старе містечко Хальштатт?! Перше, що приходить в голову при згадці цієї подорожі - це "нереальна реальність". Дивно, але коли ходиш вузенькими вуличками цього міста, то раз через раз здається, що ось-ось і зустрінешся з якимось казковим героєм. Від того на душі і весело, і моторошно одночасно. Бо ж казкові герої не завжди тільки позитивні... 😏
Якщо говорити по правді, то вуличка там тільки одна (чи може мені просто так здалося...). Вона простяглась між озером і горами вздовж берега. З одного боку маємо неймовірний вид на озеро і гори, з іншого - безліч загадкових будиночків, що ніби вмонтовані в гору і часом навіть мов нависають над головою прохожого. Періодично мало віриться в те, що там хтось живе. Та в Хальштатті є навіть школа (розуміється, що і вся необхідна інфраструктура, готелі, місця відпочинку...) і на вулиці гуляють молоді матусі з дитячими візочками. Повторюсь, але місто таки загадкове...
Хальштатт займає частинку землі площею 60 квадратних кілометрів, а число населення налічує всього 923 людини. Здавалося б, маленьке непримітне містечко в Австрії, а стільки галасу... Та все, ж воно варте уваги.
Через брак території в давні часи для Хальштатту гострою проблемою стало питання захоронення померлих. Управління міста знайшло незвичайне рішення цього питання. Через певний час (10 років), кістки вже похованих діставали, очищали і вибілювали. Далі на черепі вказували ім'я та деякі інші дані про цю людину, а також декорували різними орнаментами. Вже оброблені і підготовлені кістки відносили в спеціальний кістковий будиночок (Beinhaus), де вони продовжують зберігатись і до сьогодні. Нині там нараховують близко 1200 похованих. З приходом процедури кремації такі маніпуляції з кістками вже не проводять. Та все ж, бажаючі бути похованими, а згодом - переміщеними в кістковий будиночок, зараз можуть вказати про це у своєму заповіті. Шокуючий, як на мене, факт про Хальштатт, але традиції народів можуть дійсно вражати. Нині "байнхаус" можуть відвідати всі бажаючі туристи.
Додайте це місце на Землі у свій список "варто відвідати" та прикладіть максимум зусиль, аби відвідати цей містичний куточок, прогулятись його вражаючими стежками і вуличками, насолодитись красою гір та оточуючої природи, а також надихнутись незрівнянним духом цього міста.
Наша сьогоднішня подорож мимоволі підійшла до завершення, та я обовязково продовжу цю розповідь у другій частині про Хальштатт. То ж, поки дякую, що були зі мною і таки дочитали "мою писанину" до цього рядка. Зустрінемось згодом на сторінках PreferByTatka.com
Щиро Ваша, Татка!
Комментариев нет
Отправить комментарий