Мої проблеми та їх рішення
Не люблю розбирати чернетки, простіше заново викласти думку в новому пості. І так само не люблю правити тексти. Було б дуже круто, якби необхідний текст виходив завжди з першого разу. Але так не буває, на жаль. Навіть після кількох спроб вичитати та поправити пропущені помилки, все одно знайдеться те, що не піддається твоїм очам... Тут моїм рішенням стало завжди дописувати початий текст.
Я завчасно придумала тему для цього посту, проте ніяк точно не знаю, яким він вийде в фіналі. І так завжди: головна думка є, я точно знаю, про що хочу розповісти, але я ніколи не здогадуюсь, що я додам ще між рядків, чи що все таки не ввійде у фінальну версію посту. Стиль вільного письма - гарне виправдання для такої писанини.
Говорять, що великі тексти ніхто не читає. Тоді у мене великі проблеми, адже я ніколи себе не обмежую в кількості символів тут, на PreferByTatka. Розмашистий текст - це мій пунктик і, як би я не старалась скоротити свої статті, особливо з поїздок, в мене це не виходить. Адже про все хочеться повідати, "розмалювати" у повній красі, передати свою думку так, щоб читач точно зрозумів, що я хотіла сказати. Тому, якщо великі тексти - то ваша фобія, я не знаю, як з нею боротись...
Все добре, коли ти прокинувсь, випив кави чи смачного чаю і точно знаєш, сьогодні буде текст на блозі! Я в цьому впевнена! І коли ти сідаєш за комп'ютер, рядки лягають один за одним, що ти навіть не встигаєш за власною роботою. Люблю такі дні!
Але що роботи, коли ти "написавсь"?! Коли морально в тебе немає ніякого бажання створювати новий і в той же час цікавий контент?.. Це велика проблема для мене особисто, оскільки в такому випадку ти продукуєш нікому непотрібні слова, що ніяк не зацікавлять читача... В найгіршому випадку, ти взагалі можеш втратити вже існуючих поціновувачів твоєї писанини.
В пошуках мотивації...
Частіше всього я відчуваю, коли варто уникати зустрічей з чистим аркушем на "Префері" та клавішами клавіатури. Про себе я називаю це "письмовим авітамінозом" - коли ти пишеш днями напроліт і вимагаєш від свого мозку видавати максимум корисних думок, але згодом стається письмове вигоряння і свіжий матеріал просто не генерується... Такі відчуття можна порівняти з ситуацією, коли ти біжиш, але тобі категорично не вистачає повітря, та ти все ж продовжуєш бігти, не зважаючи ні на що...
Коли так стається, я стараюсь знайти можливість змінити обстановку в своєму житті. Звісно, це не завжди щось глобальне, та все ж... Це може бути елементарна прогулянка на природі або зустріч з цікавою людиною, колишнім знайомим чи подругою. Це завжди надихає. Та якщо мені вдається подорожувати, це просто мультивітамінний коктейль для мого мозку (зовсім нещодавне відкриття для мене).
Книги, подорожі, люди...
Так, книги - це перший і найголовніший супутник того, хто намагається писати. Хочеш бути розвиненим - читай, хочеш бути "гострим на язик" - читай, хочеш писати - читай в 10 разів більше. Єдиний негативний момент в цьому для мене - це те, що я дуже повільно читаю, хоч і приділяю цьому багато уваги.
Подорожі - мій особистий енергетик в пошуку мотивації. І, якщо я довго залишаюсь на одному місці, виникає кейс, про який я писала зовсім нещодавно тут, - інтенсивне нагромадження нікому непотрібних чернеток тут. Бууу, не люблю чернетки...
Я люблю читати інших людей. Мається на увазі їх блоги. Є декілька улюблених, які надихають і, чесно кажучи, через яких я також почала писати свій блог. Тому в період письмового застою я йду до них в гості, на їх платформи... і надихаю свій мозок😇
One more moment...
Фото. Так я не могла випустити з виду фотографію. Хтось може не погодитись, що фото і письмо якось пов'язані. Та я їх об'єднала. Адже і те, і друге розповідає нам історію. Те, що не вдалось "дорозповісти" фотографією, я доповнюю текстом.
Що ж, вийшло не так досконало, як би того хотілось, але тепер ви знаєте, як пишеться PreferByTatka насправді. І, хоча я знаю, що мої тексти і фотографія ще далеко не ідеальні, я все ж таки намагаюсь розвиватись і працюю в цьому напрямку. Маю надію, це лише початок фантастичної історії ;)
Щиро Ваша, Татка
Комментариев нет
Отправить комментарий